Альборнос

(albornoz) Хіль Альварес де Каррільоісп. релігійний і політ. діяч, кардинал; рід. в 1298, Куенка (Іспанія), розум. 23. 08. 1367, Вітербо (Італія). А. був знатного походження: по лінії батька був родичем королем Альфонсо V леонского, а з боку матері - з сім'єю Де Місяць арагонского королівського двору. Здобувши початкову освіту в Іспанії, він продовжив його в Тулузі, де з 1317 навчався на ф-ті мистецтв, а потім - на ф-ті права. Ок. 1325 А. отримав ступінь доктора канон. права і став архідияконом Калатрави і придворним капеланом короля Альфонсо XI Кастильського. У 1338 став архиєп. Толедського, одночасно займаючи посаду великого канцлера Кастильского королівства. Завдяки воєн. таланту А. домігся значної перемоги над сарацинами на р. Саладо (1340), а через чотири роки під його керівництвом було взяте місто Альхесірас (+1344). У 1350 А. став кардиналом і префектом Апост. пенитенциарии. Папа Інокентій VI доручив йому відновити законну владу в Церковному гос-ве, де під час перебування пап в Авіньйоні (Авіньйонський полон пап) владу захопили італ. аристократичні родини. У серпні. Тисяча триста п'ятьдесят три А. отримав титул папського легата і вікарія Церковного гос-ва. А. провів в Італії 13 років; енергійний характер, військовий талант і юридичні пізнання дозволили йому домогтися примирення і навести порядок на Апеннінському півострові. Завдяки політиці А.Папа Урбан V в 1367 зміг повернутися в Італію. В особистості А. гармонійно поєднувалися суперечливі риси. З одного боку, він був військовим генієм, мав твердий характер і вмів здійснювати жорстке керівництво. З іншого боку, освіта дала йому тонке дипломатичне чуття і далекоглядність. Крім того, він завжди залишався пастирем, навіть перебуваючи в Апост. пенитенциарии, яку в ті часи багато хто вважав джерелом негативних тенденцій в Церкві. А. був захисником мистецтва і науки, в т. Ч. Заснував колегію в Болоньї для ісп. студентів, які вивчали право. ЛіттРа: Glenisson J., Mollat ​​G. Gil Albornoz et Androin de la Roche 1353-67. P., 1954; Fanelli V. Roma e il cardinale Albornoz // Studi Romani 6 (1958), 413-421; Il Cardinal Albornoz nel VI centenario delle "Constitutiones" 1357-1957 // Studia Picena 27 (1959); Erler A. A. Albornoz als Gesetzgeber des Kirchenstaates. B., 1970; El Cardenal Albornoz y el Colegio en EspaЦa / Dir. E. Verdera y Truells. Bol. , 1972-74. 3 vol. ; Alonso B. Albornoz // Diccionario de historia eclesiЗstica de EspaЦa. Ma. , 1972-75, vol. 1, p. 51-55. о. М. Седано

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.