Олександр iII

(alexander), Роланд Бандінеллі (Rolandus Bandinelli) - Папа Римський (7. 09. 1159-30. 08. 1 181 ); рід. в Сієні (Італія), розум. в Чивита-Кастеллана (Італія). Освіту здобув у Болонській школі (майбутній Болонський ун-т), в 1139 почав викладати там же богослов'я і канон. право. Потім став каноніком кафедр. собору в Пізі. У 1150 Папою Євгеном III зведений в гідність кардинала. З 16. 03. +1153 А. - канцлер Римської Церкви. Працюючи в Рим. курії, брав активну участь у внешнеполит. діяльності Апост. Престолу, входячи до складу делегацій, що направляються для відповідальних переговорів; після смерті Папи Адріана IV більшістю кардиналів був обраний Папою Римським. Менша частина кардиналів, що складалася з прихильників імп. Фрідріха I Барбаросси, на противагу А. висунула кард. Октавіана Монтичелли (антипапа Віктор IV). Прагнення Фрідріха I підпорядкувати собі Церква стало причиною гострого конфлікту між імперією і Апост. Престолом, і весь понтифікат А. пройшов у боротьбі за незалежність Церкви від державної. структур. Вимушений покинути Рим, він ок. 20 років провів у вигнанні, але завдяки твердості характеру, надзвичайної енергії, силі волі та працездатності, а також дип. мистецтву, він здобув повну перемогу над Фрідріхом I. Заручившись підтримкою королів Сицилії і Франції, а також ломбардних міст, армія яких завдала нищівної поразки імператорським військам в битві під Леньяно (один тисяча сто сімдесят шість), А.в 1177 у Венеції підписав договір з Фрідріхом I, згідно з яким імператор відмовився від своїх домагань. Проведена Папою політика восторжествувала і в Англії, де незалежність Церкви була визнана королем Генріхом II. На скликаному А. в 1179 III Латеранському соборі було встановлено новий порядок обрання пап, згідно з яким легітимним Папою був той, за кого проголосує 2/3 членів Колегії кардиналів (конклав). Т. о. було повністю виключено вплив держ. влади, як в особі імператора, так і в особі рим. аристократії. А. канонізував архієп. Кентерберійського Фому Бекета, а також ухвалив, що право канонізації є виключною прерогативою Апост. Престолу. А. був видатним вченим в галузі канон. права. Під час своєї викладацької діяльності він написав соч. з юриспруденції Stroma - один з перших коментарів до Декрету Граціано, в якому осн. увагу приділив матримоніальні праву. Інша його соч. , Sententiae, являє собою курс лекцій з богослов'я. Соч. : PL 200, 69-1320; Die Summa ... / Hrsg. von F. Thaner. In. , 1 784 (Aachen, 1962); Die Sentenzen ... / Hrsg. von P. Gietl. Fr. , 1891; Miscellanea ... / A cura di F. Liotta, R. Tofanini. Siena, 1986. Істочн. : LP 2, 281, 397-446. ЛіттРа: Грегоровіус 4, 469-508; Reuter H. Geschichte Alexanders des Dritten und der Kirche seiner Zeit. Lpz. , 1860-64. 3 Bd. ; Brigidi E. A. Orlando Bandinelli Papa Alessandro III. Siena, 1876; Laforge F. de. Alexandre III, ou Rapports de ce pape avec la France aux dОbuts de la lutte du Sacerdoce et de l'Empire. Sens, 1905; Pacaut M. Alexandre III: Гtude sur la conception du pouvoir pontifical dans sa pensОe et dans son suvre. P., 1956; Baldwin M. W. Alexander III and the Twelfth Century. L., 1968; Kelly, 176-177; EP 2, 291-299. В. Задворний

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.