Олександр vI

(alexander), Родріго Бóрджа (Rodrigo de Borgia) - Папа Римський (11. 08. 1492-18. 08. 1503), виходець із знаменитого сімейства Борджіа; рід. 1. 01. 1431, Хатива (Іспанія), розум. в Римі. Після закінчення юридичного ф-ту Болонського ун-ту А., завдяки заступництву свого дядька Папи Калікста III, зробив стрімку духовну кар'єру: в 1456 став кардиналом, а в 1457 - віце-канцлером Римської Церкви. Очолюючи папську канцелярію, справив її реорганізацію з метою удосконалення роботи. Ставши Папою Римським, А. поставив собі завдання перетворити Церковне гос-во в одне з провідних європ. гос-в і неухильно дотримувався цієї мети: створив регулярну армію, зміцнив адм. апарат, велику увагу приділяв дипломатії. Акумулюючи значні фінансові кошти всього христ. світу, А. направляв їх в русло своєї політики. Усвідомивши, що він не в силах сплатити європ. гос-ва для організації хрестового походу з метою захисту Європи від що тривав настання тур. армії, А. сам став фінансувати оборону Польщі та Угорщини, які перебували під безпосередньою загрозою завоювання. А. був особистістю суперечливою. Ще в юності полюбивши Ванессу Каетані, він мав від неї 4 дітей, любов до яких приводила його часом до забуття пастирських і адм. обов'язків, змушуючи в першу чергу керуватися інтересами їх кар'єри і матеріального забезпечення: А. зробив свого сина Чезаре кардиналом, довіривши цього безпринципного політику управління Церковним гос-вом.Спочатку підтримуючи монаш. реформу, що проводилася Савонаролой, А. надалі вступив з ним у конфлікт, який призвів до екскомунікації і осуду Савонароли. У той же час, будучи тонким цінителем мистецтва і знавцем античності, А. виступав як захисник гуманізму і Ренесансу. Він звільнив з ув'язнення відомого філософа Піко делла Мирандолу. За правління А. папський двір став найбільшим в Європі худож. центром, де працювали багато чудові художники, в т. ч. Б. Пінтуріккьо. Під час понтифікату А. в Рим приїхали Браманте і Мікеланджело. Але блискуча світське життя і марнотратство папського двору призвели до зростання невдоволення в церк. колах, що побічно сприяло розвитку Реформації. Істочн. : Raynaldus O. Annales ecclesiastici. Lucca, 1747-56, vol. 11, p. 208-416; Bullarium Romanum. R., 1733-62, t. 5. ЛіттРа: Leonetti A. Papa Alessandro VI secondo i do ***** enti e carteggi del tempo. Bol. , 1880. 3 vol. ; Pepe G. La politica dei Borgia. Napoli, 1946; Soranzo G. Studi intorno al papa Alessandro VI Borgia. Mi. , 1950; Idem. Il tempo di Alessandro VI papa e di Fra Girolamo Savonarola. Mi. , 1960; Ferrara O. Alessandro VI Borgia. ZЯrich, 1957; Shaw Ch. Alexander VI, Cesare Borgia and the Orsini // European Studies Review 11 (1981), 1-23; EP 3, 13-22. В. Задворний

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.