Канон буддійський великий

ТАК ЦЗАН ЦЗИН "Велике сховище сутр" ( "Великий буд. канон", "Кіт. буд. канон", "Кіт. Трипитака"), або "І це цзин" ( "Все сутри "). Кіт. назва зібр. буд. канонич. текстів - "Трипитаки" (див. Буддизм). На відміну від ін. Варіантів в кит. зб. включені не тільки перекладні інд. канонич. произв. , Але і кит. апокрифи, коммент. та ін. буд. соч. , Тоді як, напр. , Тибет. варіант поділяється на власне канон ( "Ганджур"), і коммент. літтру і тибет. соч. ( "Данджур"). Як і ін. Варіанти "Трипитаки", "Д. ц. Ц." складається з трьох частин: сутри, винаи (монастирські статути) і Абхідхарма (соч. по філософії і психології). У розд. сутр (цзин цзан) виділені махаянские (та чен) і хинаянського (сяо чен) сутри, а також ті, що увійшли в канон після 960; в розд. винаи (люй цзан) - махаянского і хинаянського винаи; в розд. Абхідхарма (лунь цзан) - махаянского, хинаянського Абхідхарма і тексти, що увійшли в "Д. ц. ц." після 960. У розд. "змішаних текстів" входять праці інд. і кит. буддистів, кит. соч. 14 - 17 ст. і тексти, включалися до них тільки в "сівши." або "півд." варіанти "Д. ц. ц." 14 - 15 ст. "Д. Ц. Ц." почав формуватися у 2 ст. , Коли місіонер Локакшема перевів на кит. яз. "Аштасахасріка праджня-параміта сутру" ( "Сутра про позамежної премудрості в 8000 віршів-шлок", 179-180). Значить. роль в складанні "Д. ц. ц." зіграли Кумараджіви (4-5 ст.), Сюаньцзан (7 в.), Ицзин, Дхармаракша і Вей Цзінь (8 - 10 ст.), Проте в осн. "Д. Ц. Ц." склався до 7 ст. Тому в ньому слабкіше, ніж в тибет. каноні, представлені пізні інд. соч. , Зате ранні редакції махаянских сутр в кит. пер. дозволяють судити про втрачені нині інд. оригіналах. Перші відомості про існування "Д. ц. Ц." відносяться до 8 ст. : В 723 монах Чжишен склав його каталог в 20 цзюанях ( "сувоях"). Обсяг "Д. ц. Ц.", Який тоді дорівнював 5418 цзюаней, поступово збільшувався, перш за все за рахунок кит. соч. Все р. 14 в. існуючий текст був втрачений. При дин. Мін були здійснені три нові видання: два ( "сівши." І "півд.") В кін. 14 в. і одне (зведене, об'ємом 6771 цзюань) в кін. 14 - поч. 15 в. чаньским ченцем Міцзаном. У 6 - 7 ст. тексти "Д. ц. ц." почали поширюватися в Японії (через Корею). До кін. 19 в. я Пон. варіант ( "Дайдзоке") склав 8534 цзюаня. Суч. изд. "Д. ц. ц." складається з 100 т. * Тайсе Дайдзоке ( "Трипітака" на кит. яз., изд. в роки Тайсе). Т. 1 - 100. Токіо, 1927 - 34; 2-е изд. Токіо, 1960 - 78; ** bagchi P. S. Le Canon Bouddhique en China // Sino-Indica. №1, 4 (1927, 1938); Id. Buddhist Studies in Japan and the Taisho edition of the Chinese Tripitaka // New Asia. 1939. №11; Goodrich C. Earliest printed editions of the Tripitaka // Visvabharati Quarterley. 1953 - 54. Vol. 19; Has H. Der heilige Kanon des Buddhismus in Japan // Mittheilungen der deutschen Gesellschaft fur Natur - und Volkerkunde Ostasiens. Bd 1 0. Tokyo, 1 904 - 6. E. A. Торчинов

Китайська філософія. Енциклопедичний словник. 2009.