КАРЛ iV

(karl) - нім. король і імператор Свящ. Рим. імперії з династії Люксембургов, король Чехії (під ім'ям Карла I); рід. 14. 05. 1316, Прага, розум. 29. 11. 1378 там же. Син чеськ. короля Яна Люксембургу і Елішка, сестри чеськ. і угор. короля Вацлава II з династії Пршемисловцев; при хрещенні отримав ім'я Вацлав. У 1323-30 виховувався при франц. королівському дворі. У 1324 був заручений з сестрою франц. короля Бланкой Маргаритою і при миропомазанні отримав ім'я Карл. Перебував під сильним впливом Арраської єп. П'єра Роже (майбутнього Папи Климента VI). У 1331 К. був викликаний батьком в Сівши. Італію, де керував його італ. синьорией. В 1333 прибув до Чехії, з січня 1334 був намісником короля (маркграфом) в Моравії, керуючи королівством за відсутності батька. Неодноразово вступав в конфлікти з батьком, який, зосередившись на зовн. політиці, нехтував справами Чехії. 11. 07. тисяча триста сорок шість за підтримки Папи Климента VI К. був обраний герм. королем. Затвердив свою владу в Німеччині після смерті відлученого Церквою імп. Людовика Баварського (одна тисяча триста сорок сім); в тому ж році став королем Чехії. 6. 01. 1355 отримав Ломбардскую корону в Мілані, 5. 04. 1355 - імператорську корону в Римі, 4. 06. 1365 - корону Бургундського королівства в Арлі. К. проводив політику відтворення королівського домену, заохочував розвиток торгівлі та міст. Відчував протидію з боку знаті, через що, зокрема, зазнала невдачі його спроба ввести в дію звід права (в XVII ст.названий Majestas Carolina). Проте К. вдалося частково вдосконалити судові норми (скасування випробувань вогнем і водою і деяких жорстоких покарань). У 1346 К. видав Золоту буллу (1356), узаконити сформований на той час порядок обрання імператора сім'ю курфюрстами (трьома архієпископами і чотирма світськими князями). У своїй політиці К. спирався на Чехію і Моравію. Розширював володіння, приєднавши частину Верхнього Пфальца (1349), землі в Тюрінгії та Саксонії, Нижні Лужиці (1367) і Бранденбург (1373). Домігся від польск. короля Казимира Великого відмови від прав на силезькі князівства, останнє з яких приєднав в результаті свого 3-го шлюбу в 1353. Найбільш міцним виявилося приєднання до Чеської корони Сілезії і Лужиць. К. відрізнявся благочестям, давав привілеї Церкви і звільнив від податків ряд монастирів. Домігся в 1344 установи Празького архієп-ва, якому були підпорядковані Оломоуцький і новозаснованому Літомішльское єп-ва. Виявляв інтерес до слав. літургії, запросивши в осн. в 1347 Емауський монастир ( "На Слованех") хорв. ченців сх. обряду. З початком Великої схизми став на бік Папи Урбана VI. К. вніс великий вклад в розвиток чеськ. культури. Він заснував в 1348 ун-т в Празі (перший в Центр. Європі). За його ініціативи створювався чеськ. переклад Біблії, була зроблена масштабна спроба створення офіц. історії Чехії (т. н. Хроніки Карловой пори), зведені мн. архітектурні пам'ятники в Празі, що стала фактичним центром імперії, і ін. містах (в т. ч. празький Карлів міст, храми Св. Віта і Діви Марії Сніжної, замок Карлштейн). Підтримував дружні стосунки з Петраркою. Написав автобіографію на лат. мовою. Соч. : Vita Caroli IV. Heidelberg, 1950; VlastnТ мivotopis // Kroniky doby Karla IV.Pr. , 1987; Життєпис імператора Карла IV, їм самим написане // Леонтіївський А. В. Мистецтво можливого в політиці Карла IV Люксембурга. Волгоград, 1995, с. 29-70. Істочн. : Archiv Лeskщ. Pr. , 1840-46. 3 vol. ; Die Regesten des Kaiserreichs unter Karl IV. In. , 1877; Fontes rerum Bohemicarum. Pr. , 1882-84. 2 t. ; Regesta diplomatica nec non epistolaria Bohemiae et Moraviae. Pr. , 1903-54, t. 4-7; ЙtenТ o Karlu IV a jeho dobЮ. Pr. , 1958; Kroniky doby Karla IV. Pr. , 1987. ЛіттРа: Історія Чехословаччини. М., 1956, т. 1; Лаптєва Л. П. Історія Чехії періоду феодалізму (V - сер. XVII ст.). М., 1993; Леонтіївський А. В. Мистецтво можливого в політиці Карла IV Люксембурга. Волгоград, 1995; Непомняща Р. В. Образ ідеального правителя в "Vita Caroli" Карла IV // Людина в контексті культури: Слов'янський світ. М., 1995, с. 65-70; Мельников Г. П. "Еллінославізм" в культурно-політичній концепції імператора Карла IV // Слов'яни і їх сусіди. М., 1998, с. 74-79; бusta J. Karel IV: Otec a syn, 1333-1346. Pr. , 1946; Idem. Karel IV: Za cТsaёskou korunou. Pr. , 1948; Fiala Z. PёedhusitskО Йechy: 1310-1419. Pr. , 1968; Seibt F. Karl IV: Ein Kaiser in Europa 1 346 bis 1378. MЯ. , 1978; SpЮvЗЛek J. Karel IV: ivot a dТlo. Pr. , 1979; Kavka F. VlЗda Karla IV. za jeho cТsaёstvТ (1355-1378). Pr. , 1993. 2 vol. В. Ковальов

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.