Чжан хен

1. Чжан Лінчжень. 2 ст. Один з перших лідерів даос, школи Удоумі дао (див. Чжен'і (дао)), син її засновника Чжан Даолін. За переказами, "вознісся на Небо" в 179. Між послідовниками Чжен'і дао відомий як "Учитель-спадкоємець" (Фу-ши). 2. Чжан Пін-цзи. 78, Наньян обл. Сіао (на південь від Наньчжао суч. Пров. Хенань), - 139. Мислитель, літератор, вчений (астроном, механік, сейсмолог, географ). Складався на держ. службі, двічі займав пост гл. придворного історіографа, в останні роки життя був міністром правителя спадку Хец-зянь. Творець армілярні сфери (небесного глобуса), приводившейся в рух водою, візки-компаса з шестеренними передачами, сонячних годин, приладу для реєстрації підземних поштовхів. Родоначальник кількісної картографії, осн. на прямокутній сітці координат. Обчислив число л (3, 04132). Фрагменти произв. Ч. Х. збереглися в дінастійних історіях (напр., В "Хоу Хань шу", кін. 4 - поч. 5 ст.), Історич. зб. "Тай пін юй лань" ( "Імп. перегляд років Тай пін", 10 ст.), працях средневек. авторів. Космогоніч. уявлення Ч. Х., виражені гл. обр. в соч. "Хунь тянь і ту Чжу" ( "Ілюстрований опис повної армілярні сфери"), "Лін сянь" ( "Закони (дії) одухотворяющей сили"), спиралися на ідеї "Дао де цзин" і "Хуайнань-цзи" ( см. Лю Ань), Іньян цзя. У поетико-філос. соч. "Си з юань фу" ( "Роздуми про сокровенне") простежується вплив поглядів Ян Сюна (1 ст.). Виходив з геоцентріч. уявлень про Всесвіт, ототожнював вселенську духовно-матеріальну субстанцію - "пневму" (ци (1)) з водою, в якій "плавають" Небо і Земля. Висловив припущення про природу місячного світла як відбитого сонячного, припущення про безмежність і непізнаваності Всесвіту, дуже тривалий відрізок процесу космогенеза. Визначаючи різні категорії небесних тіл, вказував на існування 2500 "діючих зірок" і 11520 "таємних зірок". 2500 - це округлення найбільшого числа доступних неозброєним оком небесних тіл, т. Е. Емпіріч. величина, а 11520 -апріорно заданий число з "Сі ци чжуань", продукт нумерології (сян шу чжи Сюе) "Чжоу і", що символізує всю "тьму речей" (вань у). Швидкість переміщення небесних тіл на небосхилі пов'язував з їх віддаленістю від Землі. Виступав проти практики ворожіння по мантіч. книгам (див. Вей шу), заперечував версію про походження цієї практики від древніх "совершенномудрих" (шен (1)) правителів. Найбільш відомі поетичний. произв. Ч. Х. - "Ер цзин фу" ( "Ода про двох столицях"), "Гуй тянь фу" ( "Ода про повернення на поле"), "Тун шен ге" ( "Згідно спів"). 2. * Хун тянь і. Лін сянь (фрагменти). Пер. і вступ. ст. Р. В. Вяткіна // Древнекіт. філософія. Епоха Хань. М., 1990; З кит. класичні. поезії. Цзя І, Ч. Х., Сунь Чо, Тао Цянь. Пер. і вступ. ст. Е. А. Торчинова // Петербурзьке сходознавство. 1992. Вип. 1; Чжунго чжесюе ши цзиляо сюаньцзі. Лян Хань бу (Избр. Матеріали по історії кит. Філософії. Пер. Двох Хань). Т. 2. Пекін, 1960. А. І. Кобзєв, А. Г. Юркевич

Китайська філософія. Енциклопедичний словник. 2009.