Капелан

(capellanus) - священик, якому доручається постійне душпастирська опіка к. -л. громаді або особливій групі християн, що здійснюється за нормами універсального і партикулярного права (ККП 564). Спочатку К. називали клірика, який зберігав плащ (cappa) св. Мартина Турського в каплиці (капелі) королівського палацу в Парижі. Потім ця назва поширилася на священиків, які служили в каплицях феодалів, а також виконували обов'язки секретарів. Звичай мати особистих К. з XII в. поширився також серед єпископів (К. був і у Папи). Згодом К. стали призначати для госпіталів, притулків, жіночих монастирів. З XVIII ст. з'явився титул почесних папських К. різних ступенів, що відображає заслуги перед Церквою, але не пов'язаний з конкретними обов'язками в Римській курії. У 1968 Папа Павло VI встановив єдиний почесний титул К. Його Святості, який присвоюється довічно Держ. секретаріатом. Це призначення дає право на титул монсеньйора, певні відмінності в НЕ літургійному церк. одязі та присутність на урочистих месах, що здійснюються Папою. Згідно ККП, К. призначає місцевий ординарій (якщо правом не передбачено іншого порядку призначення), який також уповноважений вводити в посаду представленого до неї кандидата або стверджувати обраного (кан. 565). Якщо мова йде про призначення К. для об'єднання ченців, ординарій повинен порадитися з настоятелем, який має право, вислухавши думку громади, запропонувати того чи іншого священика (кан.567 § 1). К. об'єднання віруючих ординарій призначає, вислухавши, якщо це доцільно, керівників об'єднання (кан. 317 § 1). Місцевий ординарій повинен в міру можливості призначати К. для тих, хто за умовами свого життя не може користуватися піклуванням парафіяльного настоятеля - для переселенців, вигнанців, біженців, кочівників і моряків. К. в силу своєї посади має повноваження сповідувати віруючих, доручених його піклуванню, проповідувати їм Слово Боже, викладати останнє напуття і здійснювати помазання хворих (елеосвящение), а також залучати до таїнства миропомазання тих, кому загрожує смерть (кан. 566 § 1). Крім того, в лікарнях, в'язницях і в морських плаваннях К. має право звільняти від усіх церк. покарань latae sententiae (кан. 976). Якщо до місця розташування к. -л. громади або групи приєднаний храм, який не є парафіяльним, то ректором цієї церкви належить бути К., якщо тільки турбота про громаду або церкви не зажадає іншого (кан. 570). Свою діяльність К. повинен координувати з місцевим парафіяльним настоятелем (кан. 571). К. обителі ченців повинен проводити для них богослужіння і керувати ними, але не має права втручатися в справи управління обителлю (кан. 567 § 2). Військові К. підкоряються особливим законам (кан. 569; ординаріат військовий). Права і обов'язки воєн. К. визначаються крім ККП Апост. конст. Папи Івана Павла II Spirituali militum curae від 21. 04. 1986, а також декретом Congruis mediis. Воен. К. володіє всіма правами і обов'язками настоятеля парафії (кан. 519, 521-532, 534-541). ЛіттРа: Trombetta L. De juribus et privilegiis praelatorum Romanae Curiae tractatus canonico-liturgicus. Sorrento, 1906, p. 129-148; Pugliese A. Storia e legislazione della cura pastorale delle forze armate. R., 1956; Beyer J. La constitution apostolique "Spirituali Militum Curae" au sujet des ordinariats militaires // Militum cura pastoralis 1 (1987), 20-65; Gallo L.del // Mondo Vaticano. Va. , 1995, p. 221-223; NDDC, 124-126, 733-736. А. Марей

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.