Вчення про Праджня

Божо СЮЕТеченіе в кит. буддизмі махаяни; в пер. правління дин. Вей (220 - 65) і Цзінь (265 - 420) було одним з двох найбільш влият. напрямків, які отримали поширення гл. обр. на півдні Китаю. Осн. увагу приділяло вивченню і тлумачення сенсу ЄУТР з розділу "Праджняпарамита". Стало поширюватися після того, як в кінці пров. правління дин. Сх. Хань (25 - 220) Чжічань перевів сутру "Дао син Божо цзин" (санскр. "Аштасахасріка Праджняпарамита сутра") і в Китаї були широко розповсюджені сутри "Праджняпараміти". В інтерпретації перших кит. перекладачів праджняпарамітскіх сутр весь світ розглядався як що містить два аспекти - "чуттєве" (се) і "свідомість" (синь (1)). Перший, з їх т. Зр. , Вказував на матеріальний світ, другий - на духовний аспект буття. Вважалося, що "чуттєве" - ілюзорно, "свідомість" теж не має матеріальної субстанції, власна природа обох - "порожнеча" (кун, санскр. Шунья). В "Дао син Божо цзин" говориться: "Ілюзія (порожнеча) і чуттєве (форма) невіддільні одна від одної; чуттєве є ілюзія, ілюзія є чуттєве". Б. с. злилося з популярним в той пров. вченням про сокровенне "(сюань Сюе). Згодом з'явилося безліч ін. перекладів праджняпарамітскіх сутр, виконаних в традиції школи Кумараджіви (4-поч. 5 ст.) і по-різному пояснюють сенс вчення про Праджня; відмінність цих тлумачень послужило підставою для визначення кит .буддизму як "шести сімей, семи шкіл" (лю цзя ци цзун). Цей напрямок одержав продовження і досягло найвищого розвитку в навчанні Сенчжао (кін. 4 поч. 5 ст.). Б. с. переважало в кит. буддизмі в пер. правління дин. Вей (220 - 65), Цзінь (265 -420), Наньбейчао (Півд. І Пн. Династій, 420 - 589), а також вплинуло на різні напрямки кит. махаяни в пер. правління дин. Сунь (581 - 618) і Тан (618 - 907), в т. Ч. На Саньлунь школу. * Чжунго фоцзяо (Кіт. Буддизм). Т. 1. Пекін, 1980; Тан Юнтун. Хань Вей лян Цзінь Наньбей чао фоцзяоші (Історія буддизму в пер. Правління династій Хань, Вей, обох Цзінь, Півд. І Пн. Династій). Т. 1 - 2. Пекін, 1963. Н. В. Абасв, С. Ю. ЛепеховН. В. Абаєв, С. Ю. Лепеха

Китайська філософія. Енциклопедичний словник. 2009.