Джованні Баттіста Ре

Його Високопреосвященство кардинал Джованні Баттіста Ре (італ. Giovanni Battista Re), (нар. 30 січня 1934 Брешіа, Італія). Італійський кардинал, чия служба головним чином пов'язана з Римською Курією. Титулярний архиєпископ Весково з 9 жовтня 1987 по 1 жовтня 2002. Префект Конгрегації у справах Єпископів та голова Папської Комісії по Латинській Америці з 16 вересня 2000 року Кардинал-священик з титулом церкви Святих XII Апостолів з 21 лютого 2001. Кардинал-єпископ Сабіни-Поджо Міртето з 1 жовтня 2002. Ранні годиДжованні Баттіста Ре народився в містечку Борно, в єпархії Брешіа. Освіту здобув в семінарії Брешії і Папському Григоріанському Університеті, де отримав докторантуру в канонічному праві. Крім рідного італійського добре володіє англійською та іспанською мовами. Висвячений на священика 3 березня 1957 року в Брешії. Свячення здійснив Джачинто Тредічі, єпископ Брешії. У 1957-1960 навчався в Римі. У 1960-1961 викладав в семінарії Брешіа, а також займався пасторської роботою. У 1961-1963 продовжував освіту в Римі. На роботі в Римській КурііС 1 липня 1963 він став членом Римської Курії і знаходився на ватиканській дипломатичній службі. Секретар нунціатури в Панамі 1963-1967. Отримав титул монсеньйора в 1964, титул почесного таємного камергера (титул змінився в 1967 з реформою Курії, на капелана Його Святості).Працював на різних дипломатичних посадах перед посвяченням у сан єпископа і призначенням секретарем Конгрегації у справах Єпископів в 1987, коли її префектом був кардинал Бернард Ганта. У 1967-1971 - секретар нунціатури в Ірані. Працював в Державному Секретаріаті Ватикану з 1971 по 1989. Був аудитором 2 і 1 класів, радником нунціатури, радником Державного Секретаріату Ватикану. Ре був особистим секретарем кардинала Джованні Бенеллі. Був зведений в сан титулярного архієпископа Весково 9 жовтня 1987. Іван Павло II особисто присвячував його в єпископи 7 листопада 1987 Ватиканській базиліці. Папі асистували Едуардо Мартінес Сомало, титулярний архієпископ Тагора, заступник Державного Секретаря Ватикану і Бруно Форесті, архієпископ-єпископ Брешії. 12 грудня 1989 воно було переведено на посаду заступника Державного Секретаря Ватикану із загальних справ, одну з ключових позицій під керівництвом кардинал-державного секретаря. На цій посаді він став відомий, як один з найбільш впливових людей у ​​Ватикані, хоча він і не був кардиналом. Цей пост він зберігав до 2000, як і пост секретаря Конгрегації у справах Єпископів. Були (необгрунтовані) спекуляції, про те що він був одним з двох чоловік, зведених таємно (in pectore) в кардинали на консисторії 1998. 21 лютого 2001 він був призначений кардиналом. Кардінал16 вересня 2000 він був призначений префектом Конгрегації у справах Єпископів. 1 жовтня 2002 він був зведений в кардинали-єпископи після появи вакансії на цій посаді. Він був одним з кардиналів-вибірників, які брали участь в папському конклаві 2005, який обрав папу римського Бенедикта XVI; сам Ре розглядався теж як папабіль, в якості наступника Іоанна Павла II.Кардинал Ре залишається одним з найвпливовіших кардиналів в Римській Курії при нинішньому понтифіка Бенедикта XVI, і за своїми поглядами примикає до тієї групи кардиналів, які підтримують нинішнього папу. Кардинал Ре член різних відомств Римської Курії. У травні 2008 папа римський Бенедикт XVI назвав кардинала Ре членом Папської Ради з Інтерпретації Законодавчих Текстів. У разі проведення Конклаву до 30 січня 2014 року, кардинал Ре головуватиме на ньому, як старший кардинал-єпископ зведений в сан. Ні декан Колегії кардиналів - кардинал Анджело Содано, ні віце-декан Колегії кардиналів - кардинал Роже Ечегарай не зможуть брати участь у конклаві, так як досягли 80 років і втратили право участвоать в конклаві. Відповідь на скандал зі Стансілавом ВельгусомКардінал Ре, був тим хто допоміг Папі Римському в рішенні майбутньої церковної кар'єри, як префект Конгрегації у справах єпископів, сказавши, що: "Коли монсеньйор Вельгус був призначений, ми нічого не знали про його співпрацю з секретними службами". Нагороди * Кавалер Великого хреста ордена "За заслуги перед Італійською Республікою" (1992) * Великий офіцер ордена "За заслуги перед Італійською Республікою" (1985)

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.