Каноник

(лат. Canonicus) - клірик, який є членом кафедр. або колегіального капітулу. Термін має грец. походження: κανονικός - назва священнослужителя, внесеного в список, канон, т. е. каталог єпархії. На Заході в ранній Церкві в містах, що були столицею єпархії, в допомогу єпископу призначалися 12 свящ. і 7 дияконів. Згодом цю функцію стали виконувати К. В середні віки сформувався ін-т капітулів і відбувся розподіл К. на секулярних (canonici saeculares), колишніх членами капітулів, і регулярних (canonici regulares), які приносили монаш. обітниці (регулярні каноніки). К. могли ставати і особи, які не прийняли свящ. сан. Всі К. кафедр. капітулу отримували бенефіції. К. перед зведенням в чин в присутності єпископа і капітулу вимовляв сповідання віри і давав клятву всіляко допомагати єпископу. Гл. обов'язком К. була допомога єпископові в служінні урочистих літургій під час церк. свят; крім того, К. повинні були супроводжувати вирушав на папські торжества єпископа, причащати його під час хвороби, а після смерті єпископа організовувати похорон. Базельський собор постановив, що К. можуть бути тільки священики із закінченим університетською освітою і науковим ступенем. У наст. час К. поділяються на титулярних (також званих дійсними), понадштатних і почесних. ККП 1983 кан. 506 § 2 у питанні відзнак К.радить дотримуватися норм, встановлених Св. Престолом, т. е. Інструкції Держ. секретаріату Ut sive sollicite від 31. 03. 1969. Відмітною знаком К. є муцет - довгий жилет сірого або чорного кольору, обшитий фіолетовим шнуром. Фіолетовий муцет носять тільки К., присвячені в сан єпископа. ЛіттРа: Souarn R. // EC 3, 565-568; Egger C. // DIP 2, 46-63; Cieszkowski K. // EK 8, 599-600; Hirnsperger J. // LThK 5, 1185-86

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.