Латеранський собор 1059 року

синод Католицької церкви, скликаний папою Миколою iI в 1059 році. На соборі був прийнятий ряд декретів, відділяли церковну владу від імператорського впливу. Єдиними виборцями тата ставали кардинали-єпископи, а не світські земельні магнати; за імператором ж залишається лише право затвердження тата, обраного кардиналської колегією. Цей декрет бив не тільки з прав феодалів, а й по імператорської влади. Декрети представляли повне відділення духовної влади від світської, але вони не відкидали симонію. Шлюбна життя духовенства засуджувалася як "суперечить основам віри". Від усіх присутніх Микола II зажадав не тільки виконання всіх декретів, але і клятвено обіцянки боротися з одруженими священиками і з симонистами. Пряме порушення імператорської влади, боротьба з реформою церкви викликало повне заперечення декретів. Імператор Генріх IV скликав спеціальний синод в Базелі в 1061 році, на якому було оголошено, що декрети Латеранського собору не мають сили. Скликання синоду свідчить про підпорядкування імператору німецького духовенства.

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.