Агапіт ​​iI

(agapitus) - Папа Римський (10. 05. 946 - грудень 955), римлянин. Його понтифікат припав на час посилення герм. королівства, завдяки союзу з яким папство вже при найближчих наступників А. змогло ліквідувати свою політ. залежність від рим. аристократії. Якщо в прийнятті політ. рішень А. перебував під тиском імператора Рима Альберика, то в управлінні Церквою він діяв самостійно. Підтримуючи монастирі, А. намагався намітити шляхи реформування Церкви. Під головуванням його легата, єп. Марина, в 948 відбувся собор в Індельгейме, присвячений вирішенню спору між претендентами на Реймського кафедру. У 955 Папа надав герм. короля Оттона I (майбутнього имп.) широкі повноваження по організації Церкви, в т. ч. і на територіях зап. слов'ян, але приписується йому документ, який визнає юрисдикцію єп-ва Пассау над Паннонії і ін. слов'янськими землями, є пізнішою фальсифікацією. Істочн. : PL 133, 889-932; MGHL 2, 19-26; JaffО 1, 459-463; LP 2, 245; Flodoardus. Annales // PL 135, 464-483. ЛіттРа: Kolmel W. Rom und der Kirchenstadt im 10. und 11. Jahrhundert. B., 1935; Brezzi P. Roma e l'Impero medievale (777-1252). Bol. , 1947; Fliche-Martin 7, 41-44; Zimmermann H. Das dunkle Jahrhundert. MЯ. , 1973; Kelly, 125-126; EP 2, 77-78. В. Задворний

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.