Серпень

(augustus), Гай Юлій Цезар Октавіанрімскій імператор; рід. 23. 09. 63 до н. е. , Рим, розум. 19. 08. 14 н. е. , Нола (Італія). Належав до знатної рим. сім'ї (був родичем Гаєм Юлієм Цезарем). Отримав гарну освіту і вже в юності проявив неабиякі здібності до держ. діяльності, що привернуло до нього увагу Цезаря, котрий усиновив його і призначив своїм спадкоємцем. Після вбивства Цезаря він прийняв від сенату титул імператора (19. 08. 43 до н. Е.). А. не уникнув участі в міжусобицях, причиною яких стало політ. спадок Цезаря, але, розправившись з вбивцями свого прийомного батька і зламавши опір тих зі своїх прихильників, метою яких був розділ гос-ва, він поклав кінець чварам і зробив своєю гл. завданням утвердження миру на тер. імперії. В епоху правління А. відбулося приєднання до Риму нових земель (Іспанія, Рейнська і Дунайська обл., Паннонія, Мезія, Єгипет, Галатия) і стабілізувався положення всередині гос-ва. А. приділяв особливу увагу релігії і піклувався про підвищення морального рівня народу. Вже за життя він був визнаний богом, і сенат назвав його Августом - ім'ям, раніше що відносяться тільки до богів. Він став членом майже всіх найважливіших жрецьких колегій, а в 12 до н. е. прийняв сан верховного жерця (pontifex maximus). Прагнення А. до мирного вирішення політ. проблем відбилося у введенні їм в рим. пантеон богині Миру.Піклування про зміцнення моральних підвалин про-ва позначилася як в особливому ставленні А. до шанування стародавніх божеств - покровителів сім'ї, так і в прийнятті ним кількох законів, що посилюють покарання за осквернення шлюбу і поведінку, що не відповідає нормам моралі. Епоха правління А. славиться як золотий вік рим. літ-ри і пов'язана з творчістю видатних поетів: Вергілія, Горація, Овідія, а також історика Тита Лівія та ін. письменників і вчених. Наслідком діяльності А. було виникнення в товариств. свідомості ідеї наближення нової іст. ери - століття очищення людства і торжества чесноти. Різдво Христове стало найважливішою подією епохи А.; запанував на тер. імперії світ, що зберігався деякий час і після смерті А., сприяв проповіді апостолів. Істочн. : Дії божественного Августа // Хрестоматія з історії Стародавнього Риму / Ред. С. Л. Утченко. М., 1962; Светоній Транквилл. Життя 12 цезарів. М., 1988. ЛіттРа: Буассье Г. Римська релігія від часів Августа до Антонінів. М., 1914; Моммзен Т. Історія Риму. М., 1945, т. 4; Федорова Е. В. Люди імператорського Риму. М., 1990, с. 70-94; Шифман І. Ш. Цезар Август. Л., 1990; Межерицький Я. Ю. Республіканська монархія: Метаморфози ідеології і політики імператора Августа. М. - Калуга, 1994; Кріст К. Історія часів римських імператорів від Августа до Костянтина. Ростов-на-Дону, 1997, т. 1; Gardhausen V. Augustus und seine Zeit. Lpz. , 1891-1904; Grant M. From Imperium to Auctoritas. C., 1946; Levi M. A. Il tempo di Augusto. Fi. , 1967; AndrО J. M. Le siПcle d'Auguste. P., 1974; Reinhold M. The Golden Age of Augustus. Toronto, 1978; Jaczynowska M. Religion of Loyalty under Augustus and Tiberius // Antiquitas 18 (1993), 73-79. Ю. Іванова

Католицька енциклопедія. EdwART. 2011.