ПАЛАТИ ПРАЦІ

(італ., Од. Ч. - camera del Lavoro) - територіальні міжгалузеві орг-ції Загальною італійською конфедерацією праці (ВІКТ). П. т. Вперше в Італії виникли на основі рішень з'їзду 450 робочих об-в взаємодопомоги в 1891 в Мілані, Турині, П'яченці, а потім в ін. Містах. Спочатку займалися питаннями взаємодопомоги і захистом економіч. інтересів трудящих. Поступово стали брати участь і в політичне життя. боротьбі. 1-й з'їзд П. т. (1893) заснував Нац. федерацію палат праці. У 1906 з утворенням Загальної конфедерації праці П. т. Стали її місцевими орг-ціями в провінціях. Розпущені (1927) після захоплення влади фашистами. Відновлено на основі Римського пакту 1944. Координують проф. діяльність ВІКТ на місцях, є організаторами боротьби трудящих на захист їх життєвих інтересів, за єдність профспілок всіх напрямків в масштабі провінції, активно беруть участь в боротьбі за демократію, за мир. Док-ти: Statuto С. G. I. L., Roma, 1956. Літ. : Канделоро Дж., Профспілковий рух в Італії, пров. з італ. , М., 1953. В. К. Наумов. Москва.

Радянська історична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.