Відвикнути

відвикнути
відвикнути, -ну, -нешь; -ик, -икла; вдосконалення. 1. від чого і з невизначеним. Втратити звичку до чого-н. Про. від куріння. О. курити. 2. від кого (чого). Переставши бувати десь н. або бачитися з ким-н. , Стати далеким, чужим. Про. від дому. О. від старих товаришів. | несовер. відвикати , -аю, -аешь. | сущ. відвикання , -я, пор. і бо давно вже відвик , -і, дружин. (Розм.).

Тлумачний словник Ожегова. С. І. Ожегов, Н. Ю. Шведова. 1949-1992.

.