Гармонізація та соціальна виплата

ЦЗИН ЦЗІ "Гармонізація та соціальна виплата" Фундамент, поняття традиц. кит. соціально-політичне життя. думки. Перша складова частина бинома Ц . ц. - багатозначний ієрогліф цзин (1) в даному контексті має на увазі впорядкування за допомогою "основи і качка" (див. цзин вей), а все поєднання трактується як стяжение від цзин ши цзи у ( "впорядкування-гармонізація світу і (тим самим) соціальна виплата речам "(т. е. всього сущого, см. У (3)). Тут виражена тракт вка будь-якої творчості в традиц. кит. культурі як якогось підключення до космічного. еволюції через особистість мудреця (див. Шен (1)). Що стосується про-ву цей біном має більш приватне тлумачення - "впорядкування світу і соціальна виплата народу" (цзин ши цзи минь), або "звичаям (народу)" - цзи су, де "народ" виступає як невід'ємна частина всього сущого. Це трактування відображає властивий кит. культурі погляд на політику як мистецтво природосообразного управління. Формування бинома Ц. ц. означало народження средневек. вчення про управління (гармонізації), заснованого гл. обр. на конф. традиції; звідси можливість перекладу бинома Ц. ц. як "блага від (знання) канонів". Вчення Ц. ц. вписувалося в уявлення про ідеал влаштування життя об-ва, пошуками догрого були зайняті політичне життя. діячі не тільки Китаю, але і ін.країн Далекого Сходу протягом багатьох століть. У формулі Ц. ц. виражена конф. ідея необхідності гармонич. взаємодії правителя і підданих, що сягала давніми уявленнями про мироустроительной функції правителя. Вчення Ц. ц. мислилося як практич. шлях до підтримки ідеалів предків (див. Ван дао), що забезпечує досягнення соціальної гармонії і припинення хаосу. Витоки бинома Ц. ц. простежуються в соч. даоса Ге Хуна (кін. 3 - 4 ст.), але в традиц. історіографії поява цього поєднання пов'язують з Ван Туном (2) (кін. 6 - 7 ст.), к-рий запропонував формулювання Ц. ц. чжи дао ( "шлях Ц. ц."), мається на увазі передачу наступним поколінням конф. цінностей морального порядку. Від епохи до епохи уявлення про зміст процесу упорядкування світу змінювалися. Так, Лі Гоу (11 ст.) Здійснення ідеалів Ц. ц. соотнес з необхідністю "збагачення гос-ва, посилення армії, заспокоєння народу". З цього часу біном Ц. ц. знайшов стійкий зв'язок з комплексом проблем, що відбивають економіч. погляди, невичленяемие з єдиного, цілісного знання. Тому згодом саме цим терміном позначили зап. поняття "economy". В СР. століття носіями вчення Ц. ц. вважалися насамперед правителі. Разом з тим відповідальними за стан справ управління вважали себе вчені-адміністратори- "таланти, (разумеющие) Ц. ц." (Ц. ц. Цай). З цією категорією конф. традиція пов'язує імена Лі Гоу, Фань Чжун'яня, Оуян Сю, Су Ши, Ван Аньши (11 ст.), Ло Цун'яня (кін. 11 - 12 ст.), Фен Ци (2) (16 в.) і ін. Зміцненню ідеалів вчення Ц. ц. і передачі їх майбутнім поколінням сприяв ін-т іспитів. Так, в доп. Фань Чжун'яня на найвище ім'я від тисяча сорок три біном Ц. ц. означає не тільки теорію і практику управління, пов'язані з джерелом соціально-етичні.і політичне життя. досвіду - канонами (див. "Ши сань цзин"), але і, в вузькому сенсі, предмети на держ. іспитах на право заняття чиновницьких посад, що передбачають оволодіння конф. мудрістю, - соч. в жанрі ЦЕ ( "план") і лунь ( "судження"). У розвиток вчення Ц. ц. в 17 в. виникло "практич. вчення про управління світом" (цзин ши као юн), одним з основоположників догрого був Гу Яньу. У 19 ст. в числі видатних учених, що займалися проблемами Ц. ц. , Були Хе Чанлін і Вей Юань. В кін. пер. правління дин. Цин (1644-1911), в 1898, на держ. іспитах був введений "особливий предмет Ц. ц." (Ц. ц. ТЕ ке): здавали писали соч. в жанрі ЦЕ і лунь, а допускалися до іспиту ті, хто проявив себе на администр. службі. Спец. сферу традиц. знання позначив особливий жанр кит. історіографії - праці, що виражають ідеали вчення Ц. ц. , Своєрідні антології, що ввібрав багатовіковий досвід кит. культури управління. У ніхскомпіліровани почерпнуті з найрізноманітніших джерел матеріали, подані після тематич. принципом. Такі книги розглядалися як систематич. посібники з управління для імператора - Сина Неба, представляючи йому в стислій і доступній формі досвід попередніх поколінь. В суч. кит. яз. біном Ц. ц. має значення "економіка". Для вираження цього зап. поняття поєднання ієрогліфів Ц. ц. стало застосовуватися після "революції Мей-дзи" (1867 - 8) в Японії, а потім і в Китаї. Тенденція до сприйняття поняття "політекономія" як "вчення про Ц. ц." (Ц. ц. Сюе) утвердилася в нач. 20 в. теж завдяки перекладам япон. праць, але застосовувалися і ін. терміни. Переклад зап. поняття терміном Ц. ц. , Народжується у Конфуціанський освічених вчених асоціації, пов'язані зі старим значенням слова, був викликаний відсутністю спец. економіч.термінології в кит. культурі. На відміну від англ, терміна "economy", к-рий, перш ніж став позначенням "економіч. Науки", був невіддільний від осмислення власне економіч. життя, біном Ц. ц. обіймав комплекс єдиного знання в средневек. Китаї, що включав економіч. аспект в якості приватного. Це, напр. , Дало підставу Чан Кайши висунути тезу про особливу в усі часи "політичне життя. Економії Китаю", сфера к-рій "багато ширше сфери зап. Економіч. Навчань". ** Лапіна З. Г. Вчення про управління д-вою в средневек. Китаї. М., 1985. С. 24 - 45 та ін.; Чжао Найтуань. Пі ша лу (Записи (про те, що) розсипано (як) пісок. Бібліографіч. Зб.). Т. 1. Пекін, 1980. З. Г. Лапана

Китайська філософія. Енциклопедичний словник. 2009.