МАЛИНОВСЬКИЙ

1 . Олексій Федорович (1762-26. XI. 1840) - рус. історик-архівіст, письменник-перекладач, акад. (З 1835). Після закінчення Моск. ун-ту (тисяча сімсот сімдесят вісім) служив у Межовій канцелярії, в 1780-1840 - в Моск. архіві Колегії іноз. справ; з 1814 - начальник Гл. управління архівом і чл. -редактор Комісії друкування державних грамот і договорів (вид. 2-ю і 3-ю чч. СГГД). Чл. -засновник Моск. т-ва історії і старожитностей Російських. Брав активну участь в перекладі, редагуванні і вид. "Слова о полку Ігоревім" (1800). Соч. : Історич. опис ін. Росс. музею, під назв. Майстерні і Збройової палати в Москві знаходить, ч. 1, М., 1807; Біографіч. відомості про кн. Д. М. Пожарському, М., 1817; Боярин, дворецький і намісник Серпуховской, А. С. Матвєєв, (б. М., Б. Р); Известия про відправленнях в Індію рос. посланників, гінців і Купчин з товарами і про приїзди до Росії індіанців з +1469 по 1751 р, (б. м., б. р); Історичний погляд на межування в Росії до 1765 р СПБ, 1844; До історії Моск. гл. архіву колегії іноз. справ, М., 1899. В. І. Сергєєв. Москва. 2 . (Malinowski), Броніслав Каспар (7. IV. 1884 - 16. V. 1942) - бурж. етнограф і соціолог. Рід. в Кракові (Польща). У 1927-42 жив і працював в Англії. Осн. польові дослідження вів на о-вах Тробріан (Меланезия) в 1914-18 ( "The natives of Mailu", Adelaide, 1915; "Argonauts of the Western Pacific", L., 1922). M. - засновник реакц. антіісторіч. функціональної школи в бурж. етнографії. Теоретич. позиції М. ( "A scientific theory of culture and other essays", L., 1944; "Dynamics of culture change", L., 1945) еклектичні; на нього вплинули модні в бурж. соціології реакц. теорії: прагматизм, фрейдизм. Під впливом останнього написані його книги "Sexual life of savages in Northwestern Melanesia", L., 1929, "Crime and custom in savage society", L., 1926 та ін. М. зробив сильний вплив на бурж. етнографів Англії і США. Разом з тим в працях М. міститься багато цінного фактич. матеріалу. Літ. : Ольдерогге Д. А. і Потєхін І. І., Функціональна школа в етнографії на службі британського імперіалізму, "Тр. Ін-ту Етнографії АН СРСР", Нов. серія, т. 12, М., 1951. Ю. П. Аверкиева. Москва. 3 . Василь Федорович (1765 - 23. III. 1814) - рус. публіцист, просвітитель-демократ. Рід. в родині священика. Закінчив Моск. ун-т (1781). Був на дипломатичні. службі. У 1811 призначений першим директором Царськосельського ліцею. Створивши в ліцеї атмосферу волелюбності, сприяв вихованню прогрес. письменників і політичне життя. діячів. З произв. М. найбільш значне "Міркування про мир і війну", написане в 1790-98 (ч. 1-2, 1803; останнє вид. В кн. "Трактати про вічний мир", 1963), в к-ром М. засуджує завоювати . політику, пропагує загальний і справедливий мир між народами. У ряді робіт і видавався М. журн. "Осінні вечори" (1803, No 1-8) розвивалися ідеї патріотизму, народоправства, рівності всіх людей і народів. М. доводив необхідність пром. і культурного розвитку Росії. Поділяв плани держ. перетворень М. M. Сперанського. У записці "Про звільнення рабів" (1802, опубл. 1958) розробив один з перших проектів скасування кріпосного права. Різко критикував офіц. православну церкву. Соціально-іст. обмеженість М. проявилася в захопленні реліг. -містіч. ідеями. Особистий архів М. зберігається в ЦГАЛИ в Москві. Соч. : Избр. товариств. -політіч.соч. , М., 1958.. : Семевский В., Роздуми В. Ф. Малиновського про перетворення державного устрою Росії, "ГМ", 1915, кн. 10; Мейлах Б., Пушкін і його епоха, "Зірка", 1949, No 1-3; Араб-Огли Е. A., Видатний рус. просвітитель-демократ, "ВФ", 1954, No 2. E. P. Грекулов. Москва. 4 . Марк Прохорович (1851-1877, за ін. Даними - 1876) - рус. робітник-революціонер 70-х рр. 19 в. З селян Ярослав. губ. Працював в Петербурзі слюсарем. З 1870 вів революц. пропаганду серед робітників Семянніковского заводу. Арештований в нояб. 1873. На слідстві відкрито заявив про свої демократичних. і респ. поглядах. Був засуджений до 7 років каторги. Помер в Білгородській каторжній в'язниці. Літ. : Діячі революц. руху в Росії, т. 2, ст. 3, М., 1931; Файнштейн А., M. Малиновський. Робочий-пропагандист поч. 70-х рр. , М., 1923. 5 . Родіон Якович (р. 23. XI. 1898) - сов. воєн. діяч, Маршал Рад. Союзу (10. IX. 1944), двічі Герой Рад. Союзу (8. IX. 1945 і 22. XI. 1958). Чл. Комуністична. партії з 1926. Рід. в Одесі. У 1914 пішов добровольцем на фронт. У февр. 1916 був відправлений до Франції в складі рус. Експедиція. корпусу. Після повернення в 1919 вступив до лав Червоної Армії і в складі 27-ї стрілки. дивізії брав участь в боях з Колчаком. Після гражд. війни пройшов шлях від командира взводу до командира корпусу. Закінчив Воен. академію ім. М. В. Фрунзе (1930). У поч. Вел. Батьківщин. війни командував 48-м стрілки. корпусом, з серп. 1941 - 6-ю армією, яка вела оборонить. бої в р-ні Дніпропетровська і на Сівши. Дінці. З груд. 1941 по липень 1942 - командувач Пд. фронтом, в липні - Сер. 1942 - заст. командувача Сівши. -Кавк. фронтом і командувач Донський групою армій. У верес. -окт. 1942 командував 66-ю армією на північ від Сталінграда. З кінця нояб. 1942 - командувач 2-й гвард. армією, до-раю в грудні. була введена в бій на Котельніческом напрямку і брала участь у відбитті удару групи Е.Манштейна для деблокади оточеного під Сталінградом угруповання, а потім в її розгромі. З лютого 1943 - командувач військами Пд. , А з квітня. - Південно-Зап. фронту (20 Жовтня. 1943 перейменований в 3-й Укр.), які визволяли Донбас і Правобережжя. Україна. З травня 1944 по травень 1945 командував військами 2-го Укр. фронту в Яссо-Кишинівської операції, при звільненні Румунії, Угорщини, Австрії та Чехословаччини. З липня 1945 - командувач військами Забайкальського фронту, що завдали гл. удар. я Пон. Квантунської армії в Маньчжурії. Після війни - головнокомандувач військами Д. Сходу і командувач військами Дальневост. воєн. округу. З березня 1956 - 1-й заст. міністра оборони СРСР і головнокомандуючий сухопутними військами. З жовтня. 1957 - міністр оборони СРСР. З 1952 - канд. в чл. ЦК КПРС, з 1956 - чл. ЦК КПРС. Деп. Верх. Ради СРСР 2-6-го скликань. 6 . Роман Вацлавовіч (18. III. 1876 - 1918) - провокатор, таємний агент царської охранки в робітничому русі. Робочий-металіст; в 1906-10 працював в Петербурзі, потім - в Москві. В 1906-10 був чл. робочого к-та, секретарем правління Союзу металістів. З 1907 добровільно давав відомості поліції, в 1910 зарахований секретним агентом охранки. На Празькій конференції РСДРП (1912) обраний чл. ЦК. У 1912 за допомогою охранки обраний депутатом 4-й Держ. думи від робочої курії Моск. губ. , З 1913 - попер. думської фракції більшовиків. У 1914, на вимогу департаменту поліції, яка побоюється викриття провокації. діяльності М. в Думі, склав депутатські повноваження і зник за кордон; тоді ж був виключений з партії за звинуваченням у дезертирстві (зв'язок М. з охранкою була розкрита в червні 1917). У роки 1-ї світової війни перебував в Німеччині, в таборі для військовополонених. У 1918 приїхав в РРФСР, добровільно віддався в руки суду, був судимий і розстріляний за вироком Верх.трибуналу ВЦВК від 5 нояб. 1918. Літ. : Ленін В. І., Соч. , 4 видавництва. (Див. Довідковий том, ч. 2, с. 217); Еренфельд Б. К., "Справа Малиновського", "ВІ", 1965, No 7 (вказана літ-ра).

Радянська історична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.