Менонітів

протестантська секта. Була утворена в Нідерландах на рубежі 30-40-х рр. 16 в. бурж. -реформістской частиною анабаптистів, що відмовилася після поразки Селянської війни 1524-25 і Мюнстерський комуни 1534-35 від революц. устремлінь. Засновником секти вважається Менно Сімонс (звідси назв.). М. проповідують втеча від світу, самозречення, непротивлення злу, пацифізм (відмова від воєн. Служби). Віровчення М. було визначено "Декларацією головних статей загальної христ. Віри" (18 ст., Дордрехт, 1632), в якій говорилося "... Христос заборонив своїм послідовникам застосовувати фізичну силу в боротьбі зі злом і помста за зло". Відмовившись від уравнительно-споживчого "комунізму" анабаптистів, громади М. стоять на позиції збереження і зміцнення приватної власності. М. заперечують церк. ієрархію, але тим не менше мають дияконів, проповідників, іноді єпископів; громади підпорядковуються т. н. конференцій. У 1930 була заснована Всесвітня конференція М. (ц. В Канаді). Переслідування М. викликали переселення частини їх з Голландії та Німеччини в Сівши. Америку (1-я колонія в Джермантауні, 1683), в Росію (на південь України з 1789). Пільги, к-які спочатку отримали М., які переселилися в Росію, були в 1874 обмежені (зокрема, їх стали брати на воєн. Нестройової служби), це викликало виїзд частини М. з Росії. У громадах М. проходив інтенсивний процес соціального розшарування - ок.30% М. в Росії були кулаками, поміщиками, промисловцями, ок. 20% - безз. селянами, соціальний протест яких брало пригнічувався загрозою реліг. відлучення. У 1913-14 в Росії налічувалося 80 тис. М. Верхівка М. в Росії примикала до октябристам, боролася проти Рад. влади. У 1924-30 мн. М. емігрували з СРСР. На 1 959 хрещених М. (m. Хрестять дітей з 10 років) було орієнтовно: в США - 160 тис. (20 самостійних орг-цій), в Канаді - 53 тис., В Нідерландах - 41 тис.; громади М. є також в ФРН, Мексиці, Парагваї, Франції, Швейцарії, в деяких країнах Пд. Америки, Азії, Африки. М. є в НДР, а також і в СРСР, в осн. серед громадян ньому. національності. М. в СРСР єдиного центру не мають; діляться на 2 громади ( "Громада менонітського братства" і "Державна громада"). Літ. : Клибанов А. І., Меноніти, М. -Л. , 1931; Кремзер З. М., Послідовники Менно, Перм, 1960; Smith Ch. G., The story of the mennonites, 3 ed. , Newton, 1950; The mennonite encyclopedia, v. 1-4, Hillsboro, 1955-59. A. H. Чанишева. Москва.

Радянська історична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.