ОБРАДОВІЧ

(Обрадовіh), Досифей (бл. 1739 - 28. III. 1811) - серб. товариств. діяч і просвітитель-енциклопедист. Прожив багату подіями життя: навчався ремеслу, був ченцем, вчителем, слухав лекції в університетах Німеччини. З 1807 - в Сербії. Заснував Вел. школу в Белграді (1808), був першим хв. освіти (1811). В 1810-11 - чл. Урядів. ради Сербії. У 1783 изд. "Життя і пригоди Димитрія Обрадовіча ..." ( "Живіт і пригоди Дімітрiа Обрадовіча ..."), в 1784 - "Поради здорового розуму" ( "Совєти здраваго розуму"), в 1788 - переклади байок Езопа і ін. Письменників, в 1793 - зб. ст. "Збори різних нравоучит. речей на користь і розвага" ( "Собранiе різних нравоучітелних речей в повзу і увеселенiе") і ін. О. першим з серб. письменників виступив за єдиний для сербів літ. яз. на основі нар. мови. Соч. О., пройняті гуманистич. тенденціями і патріотизмом, написані живою нар. яз. , В к-ром ще помітні сліди Слов'яносербії. книжкового яз. Він покінчив з церк. традиціями, борючись з мракобіссям і забобонами, О. заклав основи світської літератури, виступав проти всесилля церкви, релігійного фанатизму, за розвиток освіти, національну єдність сербів. Соч. : Ізабране країні, Београд, 1946; Сабран справи. 1811-1961, т. 1-3, Београд, 1961. Літ. : Костіh M., Досітеj Обрадовіh у історіскоj перспективи XVIII і XIX століття, Београд, 1952; Буріh В., Досітеj Обрадовіh, Београд, 1961. І. І. Лещіловского. Москва.

Радянська історична енциклопедія.- М.: Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.