Окуловим

(Теодорович), Глафіра Іванівна (парт. Псевд. - "Зайчик") (23. iV. 1878 - 19. X. 1957) - учасниця революц. руху в Росії. Чл. Комуністична. партії з 1899. Рід. в дер. Шошин Минусинского у. Єнісейської губ. в родині золотопромисловця. Закінчивши гімназію в Красноярську, вчилася в Москві на педагогич. курсах. У 1896 була заарештована за участь у студентській демонстрації і заслана в Енисейскую губ. З 1899 вела с. -д. пропаганду в робочих гуртках Києва. У 1900-1902 - чл. Іваново-Вознесенського комітету РСДРП; як агент "Іскри" вела роботу в Самарі і Москві. У 1902 була кооптована до складу OK по скликанню II з'їзду РСДРП. У 1902 була знову арештована і до 1905 перебувала на засланні в Якутській губ. З нояб. 1905 до 1908 вела парт. роботу в Петербурзі, в 1908-17 відійшла від активної парт. роботи. У 1911 пішла за чоловіком І. А. Теодорович на каторгу і заслання в Іркутську губ. Після Февр. революції 1917 - чл. Красноярського губкому і чл. Президії Красноярського губвиконкому. В 1918-20 - чл. ВЦВК і Президії ВЦВК, керувала курсами інструкторів і агітаторів при ВЦВК, була поч. Політвідділу Сх. фронту і чл. РВС 1-й, 8-й і Запасний армій. В 1920-21 - на політроботі на транспорті. В 1921-26 - зав. Моск. губполітпросвета, а в 1926-29 - декан політосвіти. ф-ту Академії комуністичного. виховання. В 1929-30 - пом. зав. культ. -пропагандістского відділу ЦК ВКП (б). В 1930-37 - ректор Вищих коммунистич. с. -х. шкіл в Свердловську, Рязані, Москві.У 1938 працювала в області нар. освіти, потім була науч. співробітником Музею революції СРСР. З 1954 - персональний пенсіонер.

Радянська історична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.