"ОСТФОРШУНГ"

(нім. Ostforschung - "Вивчення Сходу") - система організації вивчення країн Центр. , Сх. і Південно-Сх. Європи, що виникла в Німеччині в кінці 19 ст. і існуюча в ФРН і в Зап. Берліні. "Про.", З часу свого виникнення ідеологічно обслуговуючи агресію герм. мілітаристів, розвивав реакц. ідеї "натиску на Схід" (див. "Дранг нах Остен"), особливо активізувавшись при фашизмі (один із засновників "О." - проф. Берлінського ун-ту Т. Шиман; осн. центри "О." до розгрому фашистських. Німеччині - Кенігсберг, Бреславль, Берлін; установи - заснований в 1918 в Бреславле Сх. -Європа. інститут, що виник в 1913 Ньому. т-во по вивченню Сх. Європи (спочатку - з вивчення Росії) і ін.). Стара система "О." рухнула з крахом нацистського режиму. Суч. зап. -герм. "Про." є ідейним спадкоємцем "О." нацистської Німеччини, хоча в нових умовах застосовуються інші форми реакц. пропаганди, суч. "остфоршери" відмовляються від деяких надто одіозних гасел минулого, іст. дослідження носять нерідко суто "наукоподібний" характер і т. д. Совр. "Про." займається найрізноманітнішими аспектами життя соціалістичної. країн Європи - від побуту, яз. , Літератури і звичаїв до опису климатич. умов цих країн; велике місце в "О." займає вивчення історії, при цьому осн. напрямок іст. досліджень - антикомунізм, пошуки іст. "виправдання" ідей реваншизму і т.д. В "О." оформилося як самостійно. напрямку т. н. "советоведеніе" ( "Sowjetkunde"). Вся система "О." має єдине керівництво, він тісно пов'язаний з боннським пр-вом (фінансується з бюджетів федеральних земель і безпосередньо пр-вом ФРН), координує свою діяльність з аналогічними установами ін. капіталістичних. країн, перш за все США. Одна з функцій "О." - розвідувальна. В суч. системі "О." налічується бл. 100 різних установ (т. Е. В 3 рази більше, ніж у нацистській Німеччині). Найбільш великі установи, що спеціалізуються на вивченні країн Сх. Європи (і перш за все СРСР): Мюнхенський ін-т Сх. Європи (Osteuropa-Institut), осн. в 1952 (до 1959 ін-т очолював Г. Кох, б. воєн. злочинець, з поч. 60-х рр. - представник більш помірного напрямки Г. Раупах); зап. -берлінскій Ін-т Сх. Європи при т. Зв. Вільному університеті (осн. +1951); Ін-т сх. -Європа. історії при Тюбингенском ун-ті; Федеральний ін-т по вивченню марксизму-ленінізму (Ін-т радянології) і ін. Вивченням "серединної Європи" (Mitteleuropa), т. Е. Перш за все НДР, Польщі, Чехословаччини, Прибалтики, займаються: т. Н. Геттінгенського дослідні. т-во (Göttinger Arbeitskreis, осн. 1946), дослідні. рада ім. Гердера і Ін-т ім. Гердера в Марбурзі (осн. 1950) та ін.; вони є гл. рупором реваншистських ідей (вимагають перегляду кордонів по Одеру - Нейсе і ін.). Самостоят. відгалуження "О." - "Зюд-остфоршунг", що займається вивченням Угорщини, Румунії, Югославії, Болгарії. Організаційно всіх "остфоршеров" ФРН об'єднує Ньому. т-во по вивченню Сх. Європи (Deutsche Gesellschaft für Osteuropakunde, осн. 1949 продовжувач старого Ньому. Т-ва по вивченню Сх. Європи). Літ. : Пашуто В. Т., Т. н. "Вивчення Сходу" - ідеологія зап. -герм. реваншизму, "ВІ", 1959, No 3; Тульчинський М.Р., Адвокати реваншу. Зап. -герм. "Про." на службі Боннської реваншистській політики, М., 1963; Критика західнонімецького "Остфоршунга", М., 1966; Gentzen F. H., Wolfgramm E., "Ostforscher" - "Ostforschung", В., 1960. В. І. Салов. Москва.

Радянська історична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.