Софокла

(sopoklns) (бл. 496 - 406 до н. Е.) - ін. -греч. поет-драматург. Жив і писав в Афінах, був близький до Периклу. У 443 - скарбник Архе Афінської, в 441/440 - стратег. З прибл. 120 трагедій і сатиричних драми С. до нас дійшло цілком 7 трагедій, написаних на мифологич. сюжети. У його творчості знайшли відображення конкретні риси полісної ідеології: патріотизм, відданість традиційним полісні законам і релігії, свідомість громадського обов'язку, віра в сили людини і в той же час переконаність в обмеженості людського знання, в залежності щастя людей від долі, від волі богів. Завдяки введенню третього актора, зменшення ролі хору, закінченості кожної трагедії (при збереженні системи трилогії) поглибилася індивідуальна характеристика героїв, ускладнилося сценічна дія. Соч. у русявий. пер. : Драми, пров. Ф. Ф. Зелінського, т. 1-3, М., 1914-15; Трагедії, пров. С. В. Шервинского, М., 1958.. : Міщенко Ф. Г., Ставлення трагедій Софокла до суч. поетові дійсного життя в Афінах, "Університетські вісті", Київ, 1874, No 4-8; Радциг С. І., До питання про світогляд Софокла, "ВДИ", 1957, No 4; Weinstock Н., Sophokles, 3 Aufl. , Wuppertal, 1948; Ehrenberg V., Sophocles and Pericles, Oxf. , 1954.

Радянська історична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.