ТАНЖЕР

(араб. Танджа, антигод. Тінгіс, tingis) - місто і порт на С. Марокко, адм. ц. провінції Танжер. Нас. 170 тис. Чол. (1970). Великий торг. -транспортний центр. Кінцевий пункт ж. д. Фес - Т. Міжнар. аеропорт. Підприємства консервної, борошномельної, текст, і цементної пром-сти. Розташований на узбережжі Гібралтарської прот. , Т. займає важливе стратегич. становище на шляхах між Європою та Африкою, Середземномор'ям і Атлантикою. Осн. в кін. 2-го тис. До н. е. финикийскими колоністами. З 1 ст. до н. е. - під владою Риму; з 40-х років н. е. - центр рим. пров. Мавретанія Тингитанская; в 5 ст. завойований вандалами, в 6 ст. - Візантією, на поч. 8 ст. - арабами. З поч. 8 ст. Т. - один з гл. центрів арабо-берберських гос-в на тер. Марокко і всього Магріба. У 1471 (по ін. Даним, в 1437) захоплений Португалією, яка володіла ним до тисячу шістсот шістьдесят одна (або +1662) (в 1580-1643 (по ін. Даним, в 1640-56) знаходився під номінальною владою Іспанії). У 1661 (або +1662) Т. перейшов до Англії в якості приданого притягує. інфанти Катерини, яка вийшла заміж за англ. короля Карла II. У 1684, після багаторічної облоги марокканськими військами, Т. був воссоединен з Марокко і став однією зі столиць марокканського гос-ва; користувався до поч. 19 в. значить. автономією. В кін. 19 - поч. 20 ст. Т. - резиденція іноз. представників в Марокко. У 1912, під час імперіалістичної. розділу Марокко, Т. з прилеглою тер. (Площ. Ок. 380 км 2 ) був виділений в спец. зону, до-раю в 1923-56 мала міжнар.статут (див. танжерським питання). У 1940-45 Т. окупований Іспанією. Після проголошення незалежності Марокко (1956) адміністрація міжнар. зони Т. була ліквідована і Т. 1 січня. 1957 воссоединен з Марокко. У 1965 в порту Т. виділена особлива зона, в якій торг. операції вилучені з-під митний. контролю (з метою економіч. активізації порту). На З. Т. - стара частина міста - медина з цитаделлю, на В. - нові квартали. Пам'ятники архітектури: Велика мечеть (1684, реставрована в 1920), палац Дар-ель-МАКЗ (одна тисяча сімсот тридцять дві, з подальшими добудуваннями), в к-ром нині Музей нового марокканського мистецтва (осн. В 1932). Музей античності. Літ. : Menezes F. de, Historia de Tangere, Lisboa, 1732; Marçais W., Textes arabes de Tanger, P., 1911; Tanger et sa zone, P., 1920; Crowder M., Tanger: International city, "Geographical Magazine", 1957, v. 29, Mi 12, p. 596-606; Tanger depuis l'indépendance du Maroc, "Maghreb", 1966, janv-fevr. , No 13, p. 38-51. Див. Також літ. до ст. Танжерським питання. Г. Н. Уткін. Москва.

Радянська історична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.