Князівства Полоцкого

рус. князівство, що виникло в 10 ст. з центром в Полоцьку. Розташовувалося в бас. pp. Зап. Двіна, Березина, Німан, на важливому для Русі торг. водному шляху, що сприяло ранньому розвитку в Полоцької землі самостійної економіки і культури. Полоцька феод. знати прагнула до відокремлення від Києва. В кін. 10 в. кн. Володимир Святославич заволодів П. к., Убивши полоцкого кн. Рогволода; пізніше віддав П. к. своєму синові Ізяславу. При Брячислав Ізяславич (1001-44) почалася довга боротьба П. к. С Києвом, яка призвела після 1021 до відокремлення П. к. Найбільшого значення П. к. Досягло при Всеслав Брячиславич (1044-1101). При його синів почалися міжусобні війни, дроблення на уділи (Мінське, Вітебське і ін. Кн-ва) і війни з Києвом. В кін. 12 - поч. 13 ст. стався занепад політичне життя. значення П. к., більшість його міст перейшло до Смоленська; володіння в пониззі Зап. Двіни захопили ньому. лицарі. До середини. 13 в. П. к. Підкорилася літів. князям. У 1307 було приєднано до Литви зі збереженням автономії, ліквідованої в 1385. Літ. : Данилевич В. Е., Нарис історії Полоцької землі до кін. XIV ст. , К., 1896; Алексєєв Л. В., Полоцька земля, М., 1966. Р. С. Горшков. Москва.

Радянська історична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.