Безмежні

безмежні
безмежні, -а, -е; -чен, -чна. 1. Що не має видимих ​​меж, безмежний. Безмежні простори. 2. перен. Надзвичайний, безмірний (кніжн.). Безмежна радість. Безмежна повага. Безмежно (нареч.) любити батьківщину. | сущ. безмежність , -і, дружин.

Тлумачний словник Ожегова. С. І. Ожегов, Н. Ю. Шведова. 1949-1992.

.